Виконання часткового фарбування волосся.

 

Групи волосся, Їх характеристика. Загальні відомості про фарбування.

 

Фарбування волосся – це процес, при якому відбувається зміна кольору волосся під дією фарбуючого чи освітлюючого препарату.

Професійне фарбування повинне забезпечити клієнту бажаний колір, оправдати його сподівання і не  пошкодити  волосся.

 Результат фарбування залежить від багатьох факторів.

1.) властивостей волосся: початкового кольору волосся, від того, натуральний він чи штучний; гігроскопічності волосся; товщини, довжини та інших характеристик;

2.) кольору фарби, її якості і можливостей;

3.) дотримання технології фарбування.

 

Властивості волосся

Волосся - це волокно, як і всі натуральні  волокна, волосся має різні характеристики.

Вивчення  волосся клієнта перед будь-якою процедурою дозволить діяти  відповідно до потреб його волосся.

Визначити тип волосся можна дотиком і при зоровому вивченні. Ступінь тонкості - товщини називається текстурою. Текстура товстого волосся на дотик подібна до шерсті (шершаве волосся), середнього  волосся – до бавовни (м'який дріт), а тонкого  до шовку (м'яке). Пошкоджена чи нерівна кутикула може призвести до того, що волосся буде виглядати тьмяним, не матиме блиску. Щоб протестувати волосся на рахунок пошкоджень потрібно провести пальцями по поверхні волосини від кінця до корінця - чим більше  перепон, тим більш  пошкоджене волосся.

Зорово оцінюють також густоту волосся (кількість волосся на  1см²). Густота волосся зазвичай поділяється на нещільну, середню і велику.

Стан волосся визначається в першу чергу гігроскопічністю. Гігроскопічність – це здатність волосся вбирати вологу, зумовлена ступенем  пористості волосини.

За гігроскопічністю розрізняють 4 групи волосся:

1.   Волосся з нормальною гігроскопічністю.

До нього відноситься здорове, непошкоджене і м’яке волосся, що має нормальну здатність вбирати вологу, середню пористість. Таке волосся в хорошому стані і підходить для більшості процедур. Воно вимагає звичайної обробки і часу впливу барвника,відповідно до інструкції. Гранична концентрація окислювача  для такого волосся 7-10% .

2.   Волосся низької гігроскопічності.

Це тверде, склянисте , часто дуже темне або ж сиве  волосся. Відсутність пігменту  робить волосся несприятливим до фарбування. Низька пористість спостерігається у волоссі, що здатне увібрати малу кількість вологи через велику щільність кутикули. Такому волоссю за допомогою попередньої обробки треба надати більшої сприйнятності. Гранична концентрація окислювача 10-12%.

3.   Волосся підвищеної гігроскопічності.

Підвищена пористість буває і волосся, яке пошкоджене хімічними процедурами чи навколишнім середовищем. Це волосся світле, з природними локонами,  посвітлілі від сонця прядки, пофарбоване волосся.  Фарбувати його треба обережно: фарбу брати одним – двома тонами світліше, а іноді навіть трохи розбавивши її. Час дії на таке волосся має бути меншим, ніж на нормальне. Гранична концентрація окислювача 4-7%.

4.Волосся високої гігроскопічності.

Крихке, освітлене або ж знебарвлене волосся з дуже високою пористістю, вбирає фарбу як губка. Таке волосся знаходиться в поганому стані, тому перш ніж виконувати на ньому якісь хімічні процедури, його потрібно полікувати. Фарбувати таке волосся потрібно дуже обережно. Застосовувати слід світлі тони фарби, розбавляючи їх на 50 %. Через короткий час дії барвника на волосся треба працювати дуже швидко .Гранична концентрація окислювача 3-4%.

.Нерівна пористість являється комбінацією попередніх типів, зазвичай буває у довгого волосся.

 

 

 

 

Колір волосся.

Основними складовими частинами волосини є кератин і пігмент, які являють собою суміш білкових компонентів.  Пігмент - це білок, що має у своєму складі до 13 % азоту, до 10%  сірки, кисень, сліди заліза і миш’яку, нерозчинний у воді, але розчинний у лугах і кислотах.

На дні волосяного фолікулу є пігментоутворюючі клітини під назвою меланоцити. Вони продукують маленькі, овальні структури, які називаються меланосоми. Меланосоми - це протеїнова оболонка, яка оточена пігментами, що називають меланін. В результанті меланін вбудовується в протеїновий кератин клітини, доки волосина росте. Він міститься в корковому шарі волосся, розподіляється нерівномірно - чим ближче до зовнішнього шару волосини, тим менше фарбуючих речовин; в кутикулі їх майже немає. В темному волоссі пігменту більше, ніж в світлому.

Природний колір волосся визначається комбінацією різних типів пігменту, їх формою, розміром і кількістю.

. Меланоцити  продукують два типи пігменту меланіну: гранульований (твердий, зернистий) — евмеланін; розсіяний (рідкий, дифузійний) — феомеланін. Розпорошений дає світлі тони - відтінки, а зернистий – більш темні Гранульовані пігменти евмеланіну надають волоссю кольору від чорного до бурого. Гранули меланіну подовженої форми надають волоссю темного кольору. Чим їх менше, тим світліший колір. Гранули меланіну круглої або овальної форми надають волоссю рудого кольору. Поєднання подовжених гранул з овальними та круглими дає приємний рудувато-коричневий відтінок. При поєднанні подовжених гранул і невеликої кількості круглих волосся буде чорним з рудим відтінком. Розсіяні  пігменти феомеланіну розподілені в клітині рівномірно і дають відтінок  від червоного до жовтого. Кожна людина має настільки неповторну комбінацію натуральних пігментів, що зустріти людей з однаковим кольором волосся практично неможливо.

Для характеристики кольору волосся використовують такі терміни, як глибина та нюанс. Для визначення й опису натурального кольору волосся використовують шкалу глибин і тонів кольору.

Глибина кольору (рівень)— ступінь темності – світлості та  яскравості кольору волосся без врахування його відтінку. Глибина кольору частіше  виражається наступною колірною гаммою:

1)   чорний,

2)   темно-коричневий,

3)   коричневий,

4)   світло-коричневий,

5)   темно-русявий,

6)   русявий,

7)   світло-русявий,

8)   темний блондин,

9)   блондин,

10) яскравий-блондин.

Глибина кольору залежить від кількості евмеланіну, що міститься у волоссі. Тип евмеланіну, його розмір і кількість визначають колірну гамму глибини кольору від найсвітлішого до чорного. В залежності від співвідношень різних  видів пігменту, від їх інтенсивності і кількості бульбашок повітря, і утворюється той чи інший колір волосся. Причому волосся ніколи не буває синім, жовтим чи червоним, тобто натуральний колір - це завжди результат змішування. Кількість феомеланіну визначає відтінок волосся.

      Напрямок кольору (ньюанс, відтінок, тон) —   це  переважання  якого-небудь  відтінку  в  кольорі. НЮАНС КОЛЬОРУ  описує його особливості,  відтінки кольору волосся. Наприклад, світлий блондин може мати золотистий, матовий, попелястий відтінок. На нюанс кольору впливає, головним чином, кількість рідкого (розпорошеного) пігменту – жовто-червоних частинок феомеланіну, а точніше, співвідношення пігменту обох груп. Найменше феомеланіну в волоссі попелястого відтінку, найбільше – в волоссі червонястих відтінків.

 Але у фарбах  напрямок виражається більш широкою  колірною гаммою. Наприклад:

1)   попелястий,

2)   фіолетовий,

3)   золотистий,

4)   рудий,

5)   червоний,

6)   махаон,

7)   коричневий

Існує поняття інтенсивність - це сила тону. Вона буває м'яка, сильна і середня.

     Різні відтінки волосся залежать від фізіологічних причин і певною мірою від впливу зовнішнього середовища: повітря, сонця, вологи.

     Залишившись без натурального пігменту, волосся стає безколірним і сивим. А також при втраті кольору  воно втрачає еластичність, яку йому  надавав меланін.

Щоб визначити глибину кольору прядку потрібно відвести трохи в сторону від голови, при природному освітленні, але щоб не проходив прямий сонячний промінь. Мокре і брудне волосся виглядатиме темнішим, ніж є насправді.

 З точки зору фізики, ідеально чорна поверхня поглинає всі промені, ідеально біла їх відбиває. Пофарбована, забарвлена в будь-який колір поверхня відбиває проміння цього кольору, решту – поглинає.

Блиск і яскравість волосся визначається також станом кутикули. Якщо вона здорова, то пігменти відбивають світло і волосся блищить. Якщо пошкоджена, то відбивання світла понижено, колір волосся здається неясним, блідим, саме волосся – безжиттєвим.  

    

Класифікація барвників.

Всі барвники, що використовуються в перукарнях,  традиційно  розділяють  на чотири основні групи

1) знебарвлюючі (блондуючі, освітлюючі);

2) хімічні (окислюючі, синтетичні);

3) фізичні (обгортаючі, тонуючі);

4) натуральні (рослинні, природні).

  Також фарби класифікують за принципом їх роботи і особливостями складу.

·         Перманентні фарби для волосся – основна група фарб, найбільш стійкі, проникають найглибше у волосину, можуть  не лише надати відтінку, але  також зафарбувати сиве волосся і освітлити натуральний колір волосся.

·         Деміперманентні  фарби для волосся – фарби для «тонування», які  не освітляють волосину, але добре справляються з проблемою зміни відтінку і  затемнення волосся.

·         Семіперманентні фарби – досить м’які фарби, які дозволяють змінити відтінки волосся   не без використання перекису водню, але на невеликий термін.

·         Фізичні барвники – нестійкі барвники для зміни відтінку волосся на короткий час в 1-2 дні і незначної відтіночної корекції кольору.

·         Безаміачні фарби для волосся -  теж можуть бути деміперманентні  і перманентні.

·         Натуральні фарби -  містять  в якості фарбуючих  пігментів містять екстракти рослин і плодів

 

Існують також інші класифікації барвників. Фарби групують за тривалістю дії:

ûФарби тимчасової дії (відтіночні ополіскувачі, фарбуючі муси та гелі, „маскара” для волосся, фарбуючі лаки), що змиваютья при першому ж митті;

ûФарби нетривалої дії (напівперманентні, деміперманентні), до яких відносяться тонуючі та рослинніфарби, що змиваються за 4-6миттів волосся;

ûФарби тривалої дії (стійкі, перманентні), до яких відносять освітлюючі,  хімічні та металічні ( останні іноді називають засобами для поступового зафарбовування), що зафарбовують на тривалий час. Фарба може змитися з часом, але колір волосся ніколи не повертається до попереднього.

Іноді випускають змішані типи фарб, що поєднують в собі, наприклад, мінеральні барвники з рослинними.

 

Особливості використання барвників різних груп.

Фарби для тимчасового зафарбовування використовують для створення яскравих, несподіваних ефектів. Легко змиваються в процесі миття шампунем. Іноді такі фарби застосовують для нейтралізації жовтизни на волоссі.

Напівперманентні фарби злегка інтенсифікують колір волосся, надають різноманітних відтінків попередньо знебарвленому волоссю.

Деміперманентні фарби допомагають при фарбуванні вдало перемішати сиве волосся з пігментованим. Надають насиченості натуральному кольору, надають різних відтінків попередньо освітленому волоссю, освіжають потускнілий колір волосся в процесі коректуючого фарбування.

Перманентні фарби змінюють існуючий колір волосся, зафарбовують сивину, забезпечують яскраві  кольори чи кольори, що виглядають натурально.                                   

 

Вибір кольору і тону фарбування волосся залежно від  відтінку  шкіри та кольору очей.

 Колір волосся повинен вибиратись відповідно до  віку і зовнішності людини. В юному, молодому  віці допускаються яскраві, екстравагантні кольори, але в зрілі роки повинні переважати більш спокійні стримані. Для сивого волосся рекомендується більш світлий тон волосся, ніж натуральний.

При виборі кольору слід пам’ятати, що згідно теорії  швейцарського художника  Іоханесса Ітена, кожна людина народжується з певним генетично закодованим  колірним пігментом,  що виражається в кольорі волосся, очей і шкіри, які  повинні складати гармонійне ціле.  Ця цілісність не повинна порушуватись і після фарбування волосся. Світле,  біляве  волосся, як правило, поєднується з яскравим рум’янцем, голубими очима з світлою шкірою. Різка переміна кольору може порушити цю гармонійність.  Смуглій шкірі зазвичай підходить темне волосся, але чорний колір може підкреслити блідість шкіри, посилювати контрасти і старити. В таких випадках рекомендуються каштанові та  червонясті відтінки. Бліду шкіру освіжають теплі тони чи світлі блискучі прядки. Руді відтінки найкраще поєднуються з білою шкірою.

Якщо у клієнтки рум'яний колір обличчя, то слід уникати застосування червоно-рудих і темних тонів, що лише підкреслять цей колір. Краще користуватися холодними попелястими відтінками.

Якщо шкіра оливкового відтінку, вона буде здаватися рожевішою при використанні більш теплих кольорів, ніж природній колір шкіри.

 При роботі з клієнтом середнього віку слід замість попелястих відтінків користуватися більш теплими кольорами.

 Колір волосся знаходиться в певній залежності з зачіскою. Якщо для обличчя бажана більш пишна зачіска, то для неї більш підійде світле волосся, ніж темне. Дуже тонке волосся рекомендується зафарбовувати в його природній колір. Оптичний об’єм світлому волоссю надається чисельними світлими прядками, краще за все 3 чи 6 різних тонів, від слонової кістки до золотистого меду. Цією ж порадою можна скористатися і для надання оптичного ефекту об’єму в довгому волоссі.

Технологія фарбування волосся.

                Інструменти та приладдя для фарбування.

1.   Пластмасова, скляна чи фарфорова  мисочка;

2.   Гребінець з ручкою і рідкими зубчиками;

3.   Плоска щіточка з хвостиком без металевих + частин;

4.   Мензурка;

5.   Гумові рукавички;

6.   Годинник;

7.   Пластмасовий чи  дерев’яний шпатель.

Білизна : рушник, пеньюар звичайний і поліетиленовий, тепла серветка;

Послідовність фарбування волосся

1.Вибір фарби і визначення діагнозу волосся.

 Потрібно визначити  колір волосся, ступінь пористості, гігроскопічність волосся, бажаний колір, мету фарбування.  Намітити план виконання процедури, вибрати відповідні засоби.

2. Проба на чутливість шкіри, іноді, проба на наявність металічного барвника.

Перед виконанням процедури слід поцікавитись у клієнта, чи фарбувалось волосся раніше і чи виникали коли алергічні реакції. Згідно санітарних правил, якщо волосся фарбується вперше, або якщо раніше спостерігались алергійні  прояви, необхідно провести пробу.  Оскільки складники більшості фарб мають здатність викликати алергію, виникає необхідність провести перевірку реакції шкіри на препарат. Для цього на ділянку шкіри за вушною раковиною чи на внутрішній згин ліктя наносять невелику кількість розведеної фарби на 10-15 хвилин.  Фарбування можна проводити лише за умови, що шкіра не почервоніла, нема висипу чи набряку.

3.Попередня обробка, волосся лужними засобами.

 Використання окремих  видів  фарб вимагає  попереднього миття волосся.  Волосся з дуже низькою гігроскопічністю  потрібно обробити додатково   спеціальним засобом. Також важливо очистити перед фарбуванням волосся, на якому є  фіксуючі засоби.

4. Природне сушіння волосся.

Сушіння феном чи під сушуаром призводить до тимчасового  затвердіння кутикули, що перешкоджає подальшому проникненню фарби до волосся.

5. Приготування і нанесення фарби.

Нанесення фарбуючої суміші зазвичай починається з волосся, що найменш сприйнятливе: від потилиці до скронь, а потім від маківки до лобу. Зазвичай волосся розділяють двома основними проділами. Паралельними горизонтальним чи вертикальним проділами відділяють прядки шириною 1 см. по шкірі. Наносять фарбу щіточкою, прочісують прядку гребінцем для більш рівномірного розподілу фарби. Так наносять препарат на всі зони. На закінчення фарбування волосся ще раз прочісують в різних напрямках.(Це стандартна схема нанесення препарату. На практиці можливі і інші варіанти.)

Якщо волосся довге і на кінцях має підвищену гігроскопічність, то  фарбу наносять в два прийоми. На кінці наносять більш розведену фарбу чи додають окислювач нижчої концентрації.

6.Час впливу барвника (час витримки).

 Час витримки барвника зазвичай залежить  від  типу фарби, гігроскопічності волосся  і  бажаного результату фарбування.

7. Полоскання чи миття волосся.

 Волосся слід мити лише м'яким, кислим  шампунем, полоскати спеціальним засобом. Для фарбованого волосся.  Не варто використовувати шампунь чи ополіскувач, що містять  лимонну чи фруктові кислоти, масляний шампунь, бо такі засоби можуть змінити колір щойно пофарбованого волосся. 

8. Усунення плям фарби зі шкіри.

Для усунення плям  використовують спеціальні засоби, що випускають виробники фарб або окислювач тієї ж концентрації, що було використано при фарбування